Інформаційне суспільство в Україні: проблеми розвитку і функціонування

(скорочено)

(Повний текст:
http://dt.ua/TECHNOLOGIES/informatsiyne_suspilstvo_v_ukrayini__problemi_rozvitku_i_funktsionuvannya-84519.html - укр.
http://zn.ua/TECHNOLOGIES/informatsionnoe_obschestvo_v_ukraine__problemy_razvitiya_i_funktsionirovaniya-84519.html - рус.)

Іван Сергієнко. «Дзеркало тижня» №26, 15 липня 2011

Проблеми розробки ефективних комп’ютерних технологій (КТ) перебувають у центрі уваги науковців та практиків усіх розвинених країн світу. Стало очевидно, що КТ дають можливість на порядок (а інколи — й більше) підвищити ефективність розв’язання різноманітних задач — у сфері державного управління, дослідження Світового океану й космосу, вивчення проблем екології, біології, медицини, економіки, військової справи, проектування складних об’єктів, захисту інформації в системах тощо. Їх повсюдне впровадження — необхідна умова розвитку сучасного інформаційного суспільства.

Основними елементами сучасних КТ є їх «м’яка» і «тверда» складові. Під «твердою» частиною КТ розуміють технічну й технологічну їх основу (комп’ю­тери, комп’ютерні комплекси, системи передачі даних та інші технічні засоби), на якій практично реалізується процес розв’я­зання всіляких задач із допомогою «м’якої» частини, тобто програмного забезпечення ком­п’ю­терів і їх систем. Обидві ці частини важливі і доповнюють одна одну. Якщо в розробці «м’якої» складової частини українські кібернетики завжди були на передових позиціях у світі, то цього не можна сказати про «тверду» частину, бо її розробка потребує надто великих коштів. Сьогодні НАН України чи Мініс­терство освіти, науки, молоді і спорту не можуть за рахунок свого бюджету забезпечити розробку супер­комп’ютерів і їх систем (ідеться про сотні мільйонів гривень). Міжнародний досвід показує, що для потужного розвитку КТ пот­рібне цільове виділення коштів із бюджету держави. Роз­виток цієї галузі президенти Ро­сії та США зараховують до завдань національного пріоритету. Пета­флопс­ний діапазон (швидкість виконання операцій комп’ютером) — 10¹⁵ операцій/сек. — США вже подолали і прямують до екзафлопсного — 10¹⁸ операцій/сек. У Росії є програма розвитку високопродуктивних обчислень «СКІФ-Грід» і кілька федеральних програм зі щорічним бюджетним фінансуванням понад 5 млрд. рублів. Заплановано довести сукупну обчислювальну потужність російських супер­комп’ютерів до 20 000 терафлопс (20х10¹⁵) (терафлопс — швидкість виконання комп’ютером 10¹² операцій/сек.). Наприкінці 2010 р. почали працювати кластери «Ломоносов» (МДУ ім. Ло­моносова) із продуктивністю понад 500 терафлопс і К-100 (Інс­титут прикладної математики ім. М.Келдиша РАН) — 100 терафлопс. Для довідки: сумарна пікова продуктивність кластерів Українського національного ґріду не перевищує 27 терафлопс.

За таблицею рейтингів наявних у світі суперкомп’ютерів ТОР-500, півсотні найпотужніших комп’ютерів мають Китай, США, Японія, Франція, Німеччи­на, Росія, Південна Корея, Бра­зилія, Саудівська Аравія, Швейцарія, Канада, Індія. Комп’ютер «Ломоносов» посідає 17-те місце в цій таблиці, а перше — китайський Tianhe-1A, за ним іде американський Cray XT5 Jaguar. У аналогічному рейтингу країн СНД (ТОР-50) з 2007 р. Україну представляють СКІТ-3 і кластер НТУУ «КПІ», які спочатку входили до першої п’ятірки у таблиці. Проте скоро Україна, швидше за все, перестане потрапляти до цього рейтингу, внаслідок чого наукові інститути України і виші майже втратять шанси вигравати тендери за міжнародними науково-технічними програмами та матимуть обмежені можливості розв’язання складних задач.

Чому це відбувається? Причина одна — недостатнє фінансування з бюджету. Для удосконалення комплексу СКІТ-3, скажімо, потрібно довести його потужність до 200–250 терафлопс із перспективою модернізації до 400–500 терафлопс, — і це здатні зробити протягом одного року фахівці Інституту кібернетики. Сумарна вартість проекту — 50 млн. грн., тоді орієнтовна тривалість експлуатації оновленого комп’ютера становила б понад п’ять років. [...]

Суперкомп’ютери серії СКІТ — це не просто високопродуктивна техніка. З самого початку на них були встановлені й налаш­това­ні прикладні програмні пакети для розв’язання важливих задач науки, техніки, економіки тощо. Серед цих пакетів значну частину становлять власні розробки Інс­титуту кібернетики
ім. В.Глуш­кова, інших інститутів НАН України.

У Національній академії на­ук України створено Акаде­мічну мережу обміну даними (АМОД), що сприяло підвищенню ефективності та якості проведення наукових досліджень. Вона являє собою сукупність розподілених технічних і програмних засобів, відповідного організаційного та кадрового забезпечення, спрямованих на надання телекомунікаційних послуг доступу і передачі даних в НАН України та за її межами на швидкості до 10Гбіт/с. Ця мережа:

• охоплює 7 регіональних мереж у наукових центрах України, до яких під’єднано близько 160 установ НАН України;
• має вихід до європейської наукової мережі GEANT та прямий доступ до Польської академічної мережі PIONER і Укра­їнської науково-освітньої мережі УРАН;
• набула статусу автономної системи з реєстрацією в Євро­пейсь­кому інтернет-реєстрі;
• є основою для впровадження в Україні IP-телефонії та розвитку національної Грід-інфраструктури.

На основі АМОД у рамках відповідної Державної цільової науково-технічної програми активно розбудовується Українська національна Грід-інфраструктура, яка на сьогодні об’єднала 26 обчислювальних кластерів різних організацій НАН та МОН Украї­ни і налічує разом 3500 процесорів і 250 Тб пам’яті, створюючи сучасну потужну обчислювальну платформу державного рівня для вирішення надскладних зав­дань різного призначення. [...]